Материалы сайта
Это интересно
Міжнародно-правові питання громадянства
В с т у п
У сучасному суспільстві, в міру демократизації міжнародних відносин
та прогресивного розвитку міжнародного права, зростає роль індивідів, ширше
– населення. Населення, будучи фундаментальним, необхідним елементом
держави, було колись трактоване як всього лиш “придаток” території. Зараз
населення – активний елемент, що сам вирішує згідно з визнаним у
міжнародному праві принципом самовизначення народів про устрій своєї
держави, політичний статус та шлях її розвитку. Під населенням частіше
всього розуміють сукупність індивідів, які проживають на даний момент на
території тієї чи іншої держави. У будь-якій державі основну частину
населення становить особлива категорія фізичних осіб – її громадяни.
Інститут громадянства виник порівняно недавно. У феодальній державі, що,
як відомо, грунтувалася на поділі населення на стани та на нерівних правах
останніх, існував інститут підданства, який символізував повну залежність
людини від влади монарха. Інститут громадянства сформувався у процесі
буржуазних революцій під впливом теорії про природні й невідчужувані права
людини, її рівні громадянські та політичні права в суспільстві. Починаючи з
Декларації незалежності, прийнятої 4 липня 1776 р. 2-м Континентальним
конгресом представників англійських колоній під час Війни за незалежність у
Північній Америці 1775— 1783 рр., держава почала визнавати людину вільним і
рівноправним членом громадянського суспільства, активним учасником
здійснення її суверенної влади.
Отже, інститут громадянства прийшов на зміну інституту підданства. Нині
термін “підданство” застосовується лише у державах з монархічною формою
правління (та й то не в усіх) і, як правило, у тому ж значенні, шо й слово
“громадянство”.
Розуміння людини як громадянина має надзвичайно важливе значення для
характеристики її соціальної сутності, правового становища. Громадянство є
тією підставою, яка дозволяє особі, що має статус громадянина, повною мірою
прилучатися до політичного, економічного, правового та культурного життя
суспільства і держави. Обсяг тих прав і свобод, якими особа може
користуватися в окремій державі, а також обсяг обов'язків, покладених на
неї цією державою, прямо залежать від наявності чи відсутності у особи
статусу громадянина даної держави. Громадянські та політичні, економічні,
соціальні та культурні права і свободи у повному обсязі надаються саме
громадянам суверенної держави.
Обрана для дослідження тема актуальна сьогодні, оскільки після розпаду
Радянського Союзу постало питання про громадянство внаслідок
правонаступництва України; на міжнародній арені спостерігаються численні
колізії національних законодавств та міжнародного права; і, хоча питання
про громадянство, включаючи безгромадянство, ще у 1949 було обраним темою
для кодифікації Комісією міжнародного права ООН, міжнародному праву бракує
ефективних глобальних міжнародних договорів, які закріплювали б норми, що
узгоджуються із законодавством щодо громадянства основних правових систем.
Потреба осмислення окресленої теми пов'язана ще й з тим, що незважаючи
на потребу у висвітленні окремих моментів міжнародного права у галузі
громадянства та розробці ефективних правових норм, до цього часу відсутні
грунтовні монографічні дослідження таких проблем, як безгромадянство та
множинне громадянство, які небезпідставно вважаються найбільш колізійними,
в українській юридичній літературі. Окремі журнальні публікації Р. Бедрія1,
О. Майданника2, І. Огнівця3 та інших, на жаль, лише до певної міри
розкривають суть питання, яке є об'єктом нашого зацікавлення. Також досить
значною проблемою пoстає застаріла ідеологічна база наявної літератури.
Звичайно, за суто правовим поглядом на населення як складовий елемент
держави не можна забувати про інші дуже важливі аспекти проблеми: населення
держави може бути однорідним та неоднорідним (з точок зору етнічної,
культурної, мовної, релігійної та ін.), від цього залежать єдність та
стабільність держави. Почуття патріотизму та національні почуття відіграють
важливу роль у міжнародних відносинах, особливо коли народ бачить загрозу
своєму існуванню чи своїй ідентичності. З іншого боку, залежно від
економічної та демографічної ситуації та від власних інтересів, держави
впроваджують у життя більш-менш ліберальну або обмежувальну політику
набуття їх громадянства, ця політика значно впливає на розвиток
міжнародного суспільства.
Ми не розглядатимемо в нашій роботі цілеспрямовано цих соціологічних чи
політичних питань, які все ж таки широко пов'язані з проблемами,
поставленими перед міжнародним правом населенням держав, навколо цих
останніх ми сконцентруємо нашу увагу.
Основними методами роботи є дослідження законодавчої бази з питань
громадянства розвинутих країн та її порівняння із законодавством України;
аналіз літератури вітчизняних та зарубіжних авторів на обрану тему.
Метою курсової роботи є аналіз міжнародно-правової практики та
законодавства для визначення колізійних моментів з питань громадянства,
основних проблем, що виникають при застосуванні міжнародно-правових норм на
практиці та шляхів їхнього вирішення для гармонійного співіснування держав
у демократичному суспільстві.
Розуміння людини як громадянина має надзвичайно важливе значення для
характеристики її соціальної сутності, правового становища. Громадянство є
тією підставою, яка дозволяє особі, що має статус громадянина, повною мірою
прилучатися до політичного, економічного, правового та культурного життя
суспільства і держави. Обсяг тих прав і свобод, якими особа може
користуватися в окремій державі, а також обсяг обов'язків, покладених на
неї цією державою, прямо залежать від наявності чи відсутності у особи
статусу громадянина даної держави. Громадянські та політичні, економічні,
соціальні та культурні права і свободи у повному обсязі надаються саме
громадянам суверенної держави.Розуміння людини як громадянина має
надзвичайно важливе значення для характеристики її соціальної сутності,
правового становища. Громадянство є тією підставою, яка дозволяє особі, що
має статус громадянина, повною мірою прилучатися до політичного,
економічного, правового та культурного життя суспільства і держави. Обсяг
тих прав і свобод, якими особа може користуватися в окремій державі, а
також обсяг обов'язків, покладених на неї цією державою, прямо залежать від
наявності чи відсутності у особи статусу громадянина даної держави.
Громадянські та політичні, економічні, соціальні та культурні права і
свободи у повному обсязі надаються саме громадянам суверенної держави. Я
1 Бедрій Р. Особливості інституту громадянства в міжнародному праві //
Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. - 1999. -
Випуск 1.-С.152-157;
2 Майданник О. Про інститут громадянства України // Право України.-1999.-
№2.- С.70-75.;
3 Огнівець І. Законодавче розв’язання проблеми подвійного громадянства:
досвід зарубіжних країн // Вісник Київського університету ім. Т. Шевченка
“Міжнародні відносини”.-1999.-№ 13.-С. 57-59.